Методична тема :
«Впровадження інноваційних технологій,пошук ефективних
методів роботи на уроках англійської мови в загальноосвітніх школах»
ВСТУП
Найбільше мистецтво вміти
перетворювати для дітей у гру все,
що вони повинні робити або вивчити
Джон Локк
У епоху змін, світового розвитку та глобалізації, знання іноземної мови
стає не просто важливим фактором, а
навіть життєвою необхідністю. Завдання середньої школи полягає не лише у
наданні знань, а й у формуванні учня як
освіченої, конкурентоспроможної та впевненої особистості. Використання
інноваційних педагогічних технологій у начальному процесі сприяє впровадженню
цих завдань. Інноваційні зміни, що відбулися за останній час в освіті:
модернізація, профілізація, введення зовнішнього незалежного тестування з
іноземної мови змусили кожного з нас, а так само мене замислитися над тим, що
«вічні» цінності і цілі освіти в нових умовах видозмінюються, і завдання вчителя
в даний час змінилися порівняно з минулим. С цієї точки зору моє завдання
полягає в тому, щоб допомогти учням розвивати свої можливості . Активні методи
навчання є ті, при яких діяльність учня носить продуктивний, творчий, пошуковий
характер, тим самим забезпечує здатність до самореалізації, впевненості у собі,
усвідомлення своєї унікальності і свого призначення. При використанні активних
методів навчання змінюється роль учня-він стає активним учасником освітнього
процесу. Ця нова роль і властиві їй характеристики дозволяють на ділі інформувати
активну особистість,володіє всіма необхідними навичками та якостями сучасного
успішної людини. Аналіз своєї педагогічної діяльності підказав мені , що
використання ігрових моментів сприяло більш ефективному засвоєнню мови,
розвивало комунікативні здібності дітей, дозволяло сформувати певні навички
спілкування англійською мовою, що дозволяє підвищити якість навчання . Гра, як
відомо, підвищує якість навчання. Граючи, учні невимушено використовують свій
запас знань, умінь та навичок, бо вони бачать можливість використання ситуації,
наданої в грі, в реальному житті, чого не може дати механічне тренування. Часто
гра несе в собі елемент раптовості, з яким інколи учні стикаються в процесі
реального спілкування. Під час гри учні повинні уважно слухати один одного,
тому що вони здебільшого не знають заздалегідь, що скажуть їхні партнери. Вони
повинні швидко думати й адекватно реагувати на репліки своїх друзів. У грі
набагато легше створити таку ситуацію, коли жоден з її учасників не зможе
"відмовчатися", а сором'язливим, невпевненим в собі учням легше
висловити свою думку під маскою дійової особи.
Актуальність дослідження
проблеми. З урахуванням
соціокультурних вимог сьогодення освіта повинна мати
гуманістичне,особистісно-орієнтоване спрямування, унаслідок чого знання, уміння
й навички перетворюються із мети навчання в засоби розвитку пізнавальних і
особистісних якостей учнів.
Актуальність дослідження зумовила вибір теми:. «Впровадження інноваційних технологій,пошук ефективних
методів роботи на уроках англійської мови в загальноосвітніх школах» Значним
вкладом в педагогічну і психологічну науку є дослідження досліджень
Т.Ремех, Л.Пироженко Е. Аргустанянц, О. Колесникова, О.Пометун, І.Родигіної, Л.Пироженко, І.Якиманської, М.Махмутова. та багато інших,
що виявили можливості значного підвищення активності школярів у
навчально-пізнавальній діяльності.
Об’єкт дослідження: навчально-виховний процес на уроках іноземної мови в
середній загальноосвітній школі.
Предмет дослідження: особливості навчання англійської мови через призму гри
та інших комунікативних засобів в старшій школі; методи активізації
пізнавальної діяльності учнів на уроках англійської мови.
Метою нашого дослідження є висвітлення доцільності використання сучасних методів
активізації пізнавальної діяльності учнів старшої школи на уроках англійської
мови. Показати їх ефективність у навчальному процесі.
Теоретичне значення дослідження полягає у висвітленні значення методів
активізації пізнавальної діяльності, можливостей їх застосування, необхідності
застосування у навчально-виховному процесі старшої школи.
Практичне значення роботи полягає в розробці системи методів активізації
пізнавальної діяльності учнів для використання на уроках англійської мови, яка
базується на основі аналізу передового педагогічного досвіду.
Завдання роботи:
- з’ясувати сутність методів активізації пізнавальної діяльності, її
значення у навчально-виховному процесі;
- вивчити стан проблеми активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів
у психолого-педагогічній теорії і практиці;
- виділити психолого-педагогічні вимоги й шляхи активізації
навчально-пізнавальної діяльності учнів при вивченні іноземних мов.
- довести ефективність сучасних методів активізації пізнавальної діяльності
у роботі із старшокласниками;
- проаналізувати методи активізації пізнавальної діяльності учнів з метою
можливості їх використання у процесі опанування англійської мови;
Для розв’язання поставлених завдань
застосовувались адекватні методи дослідження: вивчення літературних джерел, у
тому числі аналіз і синтез передового педагогічного досвіду, узагальнення
опрацьованого матеріалу. Дослідження проводилося на базі ЗОШ № 23.
РОЗДІЛ 1. Сучасні форми навчання англійської мови
1.1. Гра, як розвиток
самопізнання
Компетентнісний підхід впроваджується мною як на уроках через використання ігор
та ігрових моментів,методу проектів ,методу кейсу(який набуває найбільшої
популярності серед учнів старшої ланки),а також і в позакласній
діяльності,впродовж яких учні яскраво демонструють знання добуті на
уроках(позакласні заходи,участь у тижнях англійської мови,участь в
олімпіадах,міжнародних та всеукраїнських контестах).
У
психологічній концепції гра визначається як діяльність, предмет і мотив якої
лежать в самому процесі її здійснення. На думку Д.Б. Ельконіна, «людська гра -
це така діяльність, в якій відтворюються соціальні відносини між людьми поза
умов безпосередньо утилітарною діяльності» [6,С.25]. Таким чином вчений вважає,
що гра соціальна за своєю природою і безпосередньому насиченню і спроектована
на відображення світу дорослих. Називаючи гру «арифметикою соціальних
відносин», Ельконін трактує гру як діяльність, що виникає на певному етапі, як
одну з провідних форм розвитку психічних функцій і способів пізнання дитиною
світу дорослих.
У книзі Є.І. Пассова «Урок іноземної
мови в школі» ми зустрічаємо таке визначення гри: «... Гра - це:
1) діяльність,
2) вмотивованість, відсутність примусу,
3) індивідуалізована діяльність, глибоко особиста,
4) навчання і виховання в колективі і через колектив,
5) розвиток психічних функцій і здібностей,
6) «вчення із захопленням» (кажучи словами С.Л. Соловейчика) »[ 2,С.100-102].
У суспільній практиці останніх років в науці поняття гри осмислюється
по-новому, гра поширюється на багато сфер життя, гра розуміється, як
загальнонаукова, серйозна категорія.
Гра - потужний стимул до оволодіння іноземною мовою і ефективний прийом в
арсеналі викладача іноземної мови, «універсальний засіб, що допомагає вчителю
іноземної мови перетворити досить складний процес навчання в захоплюючу і улюблене
учнями заняття».
Для школярів ж, як зазначає В.І. Кувшинов, гра - «шлях до пізнання на
додаток часом до нудним, одноманітним, повторюваним з уроку в урок методичним
прийомам вчителя» [ 1,С.26].
Гра за своєю природою дуже близька
до реальних життєвих ситуацій, а іноді й невіддільна від них (теорія Е. Берна)
[4,.]: гра завдяки дихотомії - вигаданої проблемі і реальним зусиллям по її
вирішенню - дозволяє моделювати соціокультурний контекст, програвати різні
варіанти поведінки, коректувати і потім знову програвати. Те, що в житті важко
або зовсім неможливо виправити (міжкультурний конфлікт або міжкультурний шок),
в грі можна програвати знову і знову, виробляючи стратегії, необхідні для
уникнення даного конфлікту.
Гра орієнтована на групову активність, що цілком відповідає запитам сучасної
методики. Вона також легко трансформується в різні форми індивідуальної
активності, даючи можливість кожному учневі спробувати себе в тій чи іншій ролі
і проявити індивідуальні здібності.
Завдяки знаковою природою гра надає практично необмежену можливість для
створення вигаданих ситуацій, проблем, казусів, конфліктів - все, що вимагає
вербальної і невербальної активності і що абсолютно необхідно для розвитку
навичок міжкультурної комунікації.
Комунікативна природа гри також
надає можливості для розвитку комунікативних навичок. Необхідність коментувати
свої і чужі дії, взаємодіяти в межах групи, заперечувати, погоджуватися,
висловлювати свою думку служить базою для розвитку мовних умінь і стратегій
спілкування, що необхідно для ініціації та підтримки міжкультурного діалогу.
Як випливає з визначення О.Ю.
Болтнева, «умовна природа гри, використання драматичних прийомів - музики,
співу, костюмів - все це сприяє формуванню ілюзії реальності, того, чого не
вистачає в мовної аудиторії. Можливість активно діяти в ілюзорною реальності
сприяє розвитку різних груп навичок, в тому числі і навичок міжкультурної
комунікації »[ 2 , С. 74-79;].
Навчальна гра виховує культуру
спілкування і формує вміння працювати в колективі і з колективом. Все це
визначає функції навчальної гри як засобу психологічного,
соціально-психологічного та педагогічного впливу на особистість. Психологічний
вплив гри проявляється в інтелектуальному зростанні учнів. Педагогічно і
психологічно продумане використання її на занятті забезпечує розвиток потреби в
розумовій діяльності.
Застосування
гри сприяє комунікативно-діяльного характеру навчання, психологічної
спрямованості уроків на розвиток мовномислительної діяльності учнів засобами
мови, що вивчається, оптимізації інтелектуальної активності учнів у навчальному
процесі, комплексності навчання, інтенсифікації його і розвитку групових форм
роботи. Очевидно, що формування мовних навичок і вмінь має йти в умовах,
максимально наближених до тих, які можуть зустрітися при природній комунікації,
а сам процес навчання повинен будуватися на вирішенні системи комунікативних
завдань за допомогою мовного матеріалу. Отже, не можна не погодитися з А.В.
Конишевих, яка стверджує, що «гра - різновид суспільної практики, дієве
відтворення життєвих явищ поза реальної практичної установки. Вона завжди
виступає у двох часових вимірах: у сьогоденні і майбутньому, даруючи
одномоментну радість, а також вона служить задоволенням назрілих актуальних
потреб особистості »[ 3, 192с ]. Засобом педагогічного управління навчальною
діяльністю є комунікативні завдання, за допомогою яких вчитель запрошує і
залучає учнів у творчу діяльність. Аналіз своєї
педагогічної діяльності підказав мені , що використання ігрових моментів
сприяло більш ефективному засвоєнню мови, розвивало комунікативні здібності
дітей, дозволяло сформувати певні навички спілкування англійською мовою, що
дозволяє підвищити якість навчання .
Гра, як відомо, підвищує якість навчання.
Граючи, учні невимушено використовують свій запас знань, умінь та навичок, бо
вони бачать можливість використання ситуації, наданої в грі, в реальному житті,
чого не може дати механічне тренування. Часто гра несе в собі елемент
раптовості, з яким інколи учні стикаються в процесі реального спілкування. Під
час гри учні повинні уважно слухати один одного, тому що вони здебільшого не
знають заздалегідь, що скажуть їхні партнери. Вони повинні швидко думати й
адекватно реагувати на репліки своїх друзів. У грі набагато легше створити таку
ситуацію, коли жоден з її учасників не зможе "відмовчатися", а
сором'язливим, невпевненим в собі учням легше висловити свою думку під маскою
дійової особи.
Ігрова діяльність на уроці дуже важлива. Наймолодші учні люблять рухливі
ігри, трохи старші захоплюються загадками, кросвордами, змаганнями. В своєму
досвіді представляю основну класифікацію
ігр(додаток):
1)лексичні ігри;(додаток)
2граматичні ігри;(додаток)
3)ігри, націлені на розвиток аудіювання;(додаток)
4)ігри , націлені на розвиток читання;(додаток)
5)інтерактивні ігри;(додаток)
Проводячи такий урок, обов’язком
вчителя є створити атмосферу дружби, довіри на уроці, не тільки ставити свої
умови гри, але й приймати ідеї учнів. Під час гри всі мають рівний статус. Вона
під силу навіть слабким учням. Слабкий у мовній підготовці учень може стати
першим у грі: винахідливість та кмітливість стають важливішими за знання
предмета.
Види емоційного стимулювання:
1. Ігрове завдання можна давати як відпочинок.
2. Гра дається так, ніби не планується педагогом заздалегідь
(гра-імпровізація).
3. Ігрове завдання вводиться з прив’язкою до конкретної ситуації,
конкретного учня,
4. Вчитель постійно підбадьорює учнів.
5. У рольових завданнях педагог використовує “персонажні” ролі.
6. Переможців ігор-змагань вітає весь клас.
7. Переможці не забуваються, їх можна залучити як аспектів в інших іграх
або при виникненні суперечки.
Методичні задачі:
- створення психологічної готовності дітей до мовного спілкування;
- забезпечення природньої необхідності багаторазового повторення учнем
мовного матеріалу;
- тренування учнів у вигляді потрібного мовного варіанта, що є підготовкою
до непередбачуваних ситуацій спілкування взагалі.
Виходячи з цього, можна сказати, що
технологія ігрових методів навчання націлена на те, щоб навчити учнів
усвідомлювати мотиви свого вчення, своєї поведінки в світі і в житті, тобто
формувати цілі і програми власної самостійної діяльності і передбачити її
найближчі результати.
1.2 Метод проектів – ефективна форм навчання на уроках англійської мови
Велику увагу в своїй роботі приділяю креативній діяльності учнів на уроках
і вдома. Інтенсифікація цього процесу відбувається завдяки впровадженню
інтерактивних методик,дол. Яких можна віднести метод проектів.(додаток)Перевагою цього методу вважаю той факт,що
дозволяє учнім проявити самостійність у виборі джерел інформації,засобу її
викладення та презентації. Проектні роботи ідеальні для різнорівневих груп, оскільки
кожне завдання може бути виконане учнями, що мають різний рівень підготовки. У
процесі проектної діяльності учні реально спілкуються між собою і з навколишнім
світом англійською мовою.
Практична мета виконання певної проектної роботи може базуватись на
удосконаленні різних умінь та навичок. Деякі роботи вимагають більше практики
усного мовлення, інші більше спрямовані на розвиток навичок письма, ще інші
вимагають застосування певних артистичних здібностей. Якісь завдання більше
підходять для індивідуальної роботи, інші - для роботи в парах або малих
групах. Дуже важливо допомогти учням обрати завдання та такі методи його
виконання, щоб вони почувалися максимально комфортно.
На запитання "Чому саме проектна робота?" можна дати такі
відповіді: 1)тому, що проектна робота
мотивує (учні пишуть про себе – свою сім’ю, свій дім, свої інтереси і
уподобання. Працюючи над проектом, учні проводять невелику дослідницьку роботу
з теми, яка їх цікавить. Учні займають активну позицію під час проектної
роботи. Виконуючи проект, учні часто щось вирізають, зафарбовують, про щось
пишуть, шукають інформацію в книжках, спілкуються з іншими людьми, знаходять
ілюстрації – можливо, навіть, роблять аудіо- чи відеозаписи. Учні різного рівня
мовленнєвого розвитку можуть виконати свій власний проект – великий чи малий,
простий чи складний – і зможуть пишатися ним. Наприклад, деякі учні в класі
можуть слабше знати мову за інших, але це їм не заважатиме у процесі виконання
проекту виявити здібності до проектування чи ілюстрування своєї роботи або
знайти оригінальний підхід до презентації проекту);
2) тому, що
проектна робота особистісно зорієнтована (готуючи розповідь про своє оточення в
письмовій формі, учні відкривають для себе значення англійської та
інтернаціональної мови. Колись у майбутньому, можливо, їм доведеться розповісти
іноземцю англійською мовою про свою сім’ю, місто чи свої уподобання. Робота над
таким проектом допомагає їм підготуватися до такої події. Зосереджуючи увагу на
темі, що вивчається англійською мовою, учні мають можливість ознайомитись з
особливостями культури англомовних країн, порівняти їх зі своїми уявленнями і
таким чином збагатити власне розуміння інших культур).
3)
тому, що проектна робота має загальноосвітню цінність (більшість
сучасних шкільних програм вимагають, щоб викладання предметів сприяло розвитку
в учнів ініціативи, незалежності, уяви, самодисципліни, співпраці з іншими
учнями і корисних дослідницьких навичок. Проектна робота є практичним шляхом
реалізації цих освітніх цілей на уроці та в позаурочний час).
Зрозуміло, що більшість учнів будуть говорити рідною мовою під час роботи
над проектом. Це природно й неминуче, і немає потреб це сприймати як проблему.
Головне – щоб кінцевий результат був сформульований англійською мовою. Проектна
робота забезпечує можливості реального використання перекладу – наприклад,
перекладу англійською мовою листівок, карт, інтерв’ю з членами родини, текстів
з довідника, написаного рідною мовою.
Ключем
до успіху проектної роботи є добра підготовка і організація. Для виконання
проекту необхідно, щоб у класі були ножиці, лінійки, клей і великі аркуші
паперу. Учням також треба мати доступ до невеличкої довідкової бібліотеки, у
якій можна було б знайти словник, граматику . Учнів слід заохочувати збирати і
приносити в клас власні матеріали: журнали, брошури, карти, листівки тощо,
навіть якщо всі ці матеріали написані рідною мовою. Учителям також варто
збирати такі матеріали.
Важливим етапом в роботі над
проектом є його оцінювання. Учні завжди хочуть почути відгук про свій проект від учителя. Надзвичайно важливо, щоб робота
учнів оцінювалася не тільки з точки зору лінгвістичної правильності. Учителі
мусять відзначати, наскільки творчою й оригінальною є робота і як багато зусиль
було докладено для її виконання.
Важливо, щоб учителі не виправляли помилки в кінцевому варіанті
проекту. Для цього слід запропонувати учням підготувати й показати для
перевірки спочатку чернетку проекту. Таким чином, помилки будуть знайдені, і
заключний варіант проекту не матиме виправлень.
Метод проектів є однією з
технологій, яка забезпечує особистісно-орієнтований напрямок навчання та
виховання, так як він практично вбирає в себе також інші сучасні технології,
наприклад таки як навчання у співробітництві. На
відміну від інших технологій, які практикуються в школі (комунікативно–рольова
ситуативна і лінгвістично орієнтована діяльності), проектна методика дає
можливість включити учнів у реальне спілкування, найбільш насичене іншомовними
контактами, яке базується на дослідницької діяльності. на співпраці, та
побачити реальні, а не лише отриманні в ході гри результати своєї роботи.
РОЗДІЛ 2. Перспективні методи
навчання англійської мови в основній школі
2.1. Case-Study – сучасний та інноваційний метод на уроках англійської
Цей метод зародився в Гарвардській
Школі Бізнесу на початку 20-го століття. У період з 1909 по 1919 р. навчання там
відбувалося за схемою, коли учнів-практиків просили викласти конкретну ситуацію
чи проблему, а потім дати аналіз і
відповідні рекомендації. У
1920 р. після
видання збірника кейсів
деканом Діном Донхменом був
здійснений перехід усієї
системи навчання менеджменту
в Гарвардській Школі на методику Case Studies/ [7, С. 12-14] У 80-90-х
роках минулого століття даний метод став дуже широко застосовуватися у сфері
освіти.Розпочався процес не на словах,а на ділі .Інноваційні технології
будуються на компетентнісному підході і націлені в результаті навчання на
майбутню професійну діяльність.
Метод кейсу нагадує
ситуативно-проблемне навчання і може бути використован на уроках англійської
мови в якості активізації мовних знань,а також для мотивування учнів говорити
іноземною мовою.
Метод здебільшого застосовується
у старших класах,(додаток) де є відповідна теоретична підготовка учнів.
Case Studies є цікавою активною формою навчання, що прищеплює інтерес до
теми, дисципліни загалом,
сприяє розвитку творчого
мислення, вміння приймати конструктивні рішення.
Особливо важливим є вміння працювати
колективно, організовувати, координувати групу.
Можливості,які надає даний метод учневі:
- бачити проблеми
- розуміти і використовувати концепції
- аналізувати професійні ситуації
- оцінювати альтернативи можливих рішень
- обирати оптимальний варіант рішення
- складати план його здійснення
-розвивати мотивацію
- розвивати комунікаційні навички та вміння.
У
всіх методичних рекомендаціях по кейс-технологій неодмінною вимогою для роботи
з ними стають питання або завдання по тексту кейса. Як завдання можна прикласти
самостійний збір додаткової інформації самим учнем, завдання по розробці
комп'ютерної презентації або проекту.
Обмеження на використання кейс-технології:
1) Кейс-технологія неефективна щодо ситуацій, позбавлених проблемності,
контрастів, стандартних, які не мають альтернативних шляхів вирішення, жорстко
регламентованих.
2) На початку навчального процесу, коли в учнів немає знань по темі. Тобто
кейс-технологія вимагає опори на вже наявні знання і вміння учнів.
При
проведенні навчального заняття на основі кейса, можна застосовувати додаткові
варіанти роботи учнів. У молодших класах
учні можуть змоделювати і програти поведінку учасників, описати перелік окремих
факторів, ознак, змісту елементів протиріч, мотиваційних установок дій
суб'єктів даної події. У старших класах
- організувати дискусію, «мозковий штурм», науковий спір, підготуватися і
провести дебати за ключовими, але розходяться рішенням. Розбір кейсів може бути
як індивідуальним, так і груповим. Підсумки роботи можна уявити як в письмовій,
так і в усній формі. Останнім часом все більш популярною стає мультимедійні
представлення результатів. Знайомство з кейсами може відбуватися як
безпосередньо на уроці, так і заздалегідь (у вигляді домашнього завдання). Учитель
може використовувати і готові кейси, і створювати власні розробки. Джерела
кейсів можуть бути найрізноманітнішими: художні твори, кінофільми, наукова
інформація, експозиції музеїв, досвід учнів.
Використання кейс технологій має ряд
переваг:
-дозволяє здобувати нові знання і навички практичної роботи;
- допомагає отримати знання з тих дисциплін, де немає однозначної відповіді
на поставлене запитання, а є кілька відповідей, які можуть змагатися за
ступенем істинності;
- принципово відрізняється від традиційних методик: школяр рівноправний з
іншими учнями і викладачем в процесі обговорення проблеми і пошуку істини;
- акцент навчання переноситься на вироблення знань, а не на оволодіння
готовим знанням.
- Долається «сухість» і неемоційність у вивченні складних питань.
-учні отримують життєво важливий досвід вирішення проблем, можливість
співвідносити теорії і концепції з реальним життям.
- розвивається вміння слухати і розуміти інших людей, працювати в команді. Вважаю ,що кейс технології надають більше можливостей для
роботи з інформацією, оцінки альтернативних рішень, що дуже важливо в даний
час, коли щодня зростають обсяги інформаційних потоків, висвітлюються різні
точки зору на одне і те ж подія.
У житті учням знадобиться вміння логічно
мислити, формулювати питання, аргументувати відповідь, робити власні висновки,
відстоювати свою думку.
2.2. Драматизація як засіб підвищення мотивації
учнів до вивчення іноземної мови
Позакласна робота з іноземної мови має велике загальноосвітн’,
виховне і розвиваюче значення. Ця робота не тільки поглиблює і розширює знання
іноземної мови, а й сприяє також розширенню культурологічного кругозору
школярів, розвитку їх творчої активності, естетичного смаку і, як наслідок,
підвищує мотивацію до вивчення мови та культури іншої країни.
Важлива роль у цій
справі належить методу театральної педагогіки, головним засобом якої є
драматична гра, мовна діяльність, мотивація, відсутність примусовості. Це
глибоко особистісна індивідуалізована творча діяльність, навчання і виховання в
колективі і через колектив, розвиток психічних функцій і здібностей учнів через
розваги.
Основна роль у цій
методиці відведена дидактичним іграм. Не слід, звичайно, перетворювати навчання
іноземних мов у суцільну гру. Гра – справа серйозна. Якщо вона використовується
лише як засіб розваги, розрядки, відпочинку, то користь від неї мінімальна.
Такі функції у гри є, але вони не є головними і про це не треба забувати. Гра –
лише оболонка, форма, змістом і призначенням якої має бути навчання, у нашому
випадку – оволодіння видами мовленнєвої діяльності як засобами спілкування.
Досвід
показав, що театралізація на заняттях англійської мови сприяє підвищенню рівня
знань і навичок, отриманих дітьми у процесі навчання. Театралізовані постановки
не є самоціллю, а лише слугують засобом засвоєння програмного матеріалу,
допомагаючи створити ситуацію, в якій бажання мовної діяльності значно
випереджає мовні можливості дітей, створюючи тим самим винятково сприятливі
умови для засвоєння нових знань, розвитку навичок вживання нових мовних одиниць
у мовленні.Також вони є важливим і
необхідним елементом у процесі вивчення іноземної мови. Таку серйозну
перешкоду, як "мовний бар'єр", стає легко перебороти, як тільки учні
потрапляють в ситуацію гри, рольової взаємодії, виявляються втягнутими в
загальний творчий процес.
Театралізація
- це і є дієвий метод навчання іноземної мови, що, природно, включає в себе
традиційні методи: ознайомлення, тренування, застосування, лише з різницею в
мотивації дитини. У традиційному навчанні ці методи
ставлять зза мету освоєння лексичного та граматичного матеріалу, а при
театралізації основним завданням для дитини стає успішно зіграна роль у п'єсі.
Супутнім методом є контроль, що включає корекцію, знову ж таки з позиції
"режисера" п'єси, а не педагога. Дуже важливим моментом в
театралізованих постановках є те, що діти, граючи певну роль, перевтілюючись у
персонажа, почувають себе розкуто і, навіть допускаючи явні помилки в мові, не
"губляться", а лише посилаються на той факт, що помилка допущена не
ними, а тими персонажами , яких вони грають .(додаток )
Драма, на відміну від
будь-якого іншого виду творчості, безпосередньо пов'язана з грою. У цьому і
полягає найбільша цінність дитячої театральної постановки.Основний закон
дитячої творчості полягає у тому, що цінність його варто бачити не тільки в
результаті, але і в самому процесі. Важливо те, що діти створюють, творять. У
них розвивається творча уява, яку вони можуть втілити у виставі. Тому необхідно
згуртовувати дітей. Це дозволяє забути прикрощі, піднімає настрій і служить
доброю розрядкою. Адже метод театральної педагогіки базується на драматизації
навчання, на мовній діяльності, на мотивації. Це глибоко особиста творча
діяльність.
Розмовляти,
спілкуватися – це у певній мірі грати роль, що залежить від різних обставин та
осіб, які зустрічаються. Ми знаємо, як звертатися до інших рідною мовою згідно
з суспільними нормами, закладеними в дитинстві. Але в іноземній мові ми
знаходимося на невідомій сцені. Ми вивчаємо, випробовуємо не тільки «текст», а
й жести та міміку, що його супроводжують. Працювати над лексикою, синтаксисом і
фонетикою, використовуючи дошку або комп’ютер, недостатньо, щоб грати цю нову
роль, оскільки мова – сукупність не тільки ритму і звучання, але й поглядів,
жестів, емоцій, гри і творчості. Ніякої кафедри, ніякого
учительського столу, ніяких учителів. Починаючи з цього моменту, спілкування
проходить на рівних – за допомогою поглядів, жестів та слів.
Передумовою
вищої комунікативної активності учнів в позакласній роботі є можливість вибрати
вид діяльності, який найбільш
цікавить і є
доступним: ведення листування з зарубіжними друзями, читання книжок мовою,
що вивчається, розвиток
умінь і навичків усного мовлення
на заняттях драматичного гуртка і так далі. Великезначення для стимулювання
комунікативної активності має
не тільки різноманіність видів
діяльності, але і
її змістовна сторона. Використання
нових, невідомих учням матеріалів, їхня
пізнавальна цінність і
цікавість викликають потребу в спілкуванні, підвищують його якісний
рівень Уміле поєднання колективної,
групової та індивідуальної
форм роботи засноване
на грунтовному знанні
вчителем контингенту учнів, їх інтересів, можливостей, планів.
Це дозволяє оптимально підібрати
партнерів, розподілити їхні ролі.
Індивідуальні, групові і
колективні види діяльності повинні
органічно поєднуватися між собою. В цьому відношенні найбільш
сприятливим є включення на певному етапі індивідуальної і групової
діяльності в діяльність
колективну, внаслідок чого відбувається об'єднання
особистих мотивів і переживань
з мотивами і
переживаннями колективу
ВИСНОВКИ
Комментариев нет:
Отправить комментарий